Для включення різних механізмів може бути використаний сенсорний датчик, схема якого наведена на рис. 21.4. При підключенні живлення в черговому режимі датчик споживає струм не більше 0,2 мА. При торканні пальцем сенсорного контакту Е1 змінну напругу, наведене в тілі людини, надходить на базу транзистора VT1, випрямляється і посилюється цим транзистором. Виник на резисторі R2 постійна напруга відкриває транзистори VT2 і ѴТЗ, в результаті чого спрацьовує електромагнітне реле К1, контакти якого включають виконавчий механізм. Для живлення датчика слід використовувати стабілізований джерело живлення напругою 12 В. Статичний коефіцієнт передачі струму транзисторів повинен бути 80 … 100. Електромагнітне реле – РЕЗ-Ю (паспорт РС4.524.303) або РЕЗ-9 (паспорт РС4.524.202). Резистори типу МЛТ-0, 125, конденсатор Cl – К10-7В, С2 – MB. Сенсорна платівка Е1 має розмір 10×13 мм. Якщо сенсор розміщують від пристрою більш ніж на 15 см, то його підключення здійснюють екранованим проводом, з’єднуючи оплетку з мінусом джерела живлення.

   

Рис. 21.4. Принципова схема сенсорного пристрою для включення різних механізмів

Схема найпростішого сенсорного дзвінка наведена на рис. 21.5. Пристрій зібрано на трьох кремнієвих транзисторах з безпосереднім зв’язком між каскадами і працює як підсилювач наведень змінної напруги, яке надходить на сенсор Е1. При торканні контакту Е1 в динаміці Ва1 лунає звук з частотою вхідного сигналу. Прийнятна гучність звуку встановлюється резистором R1. У пристрої можна використовувати вихідний трансформатор і динамік від будь-якого кишенькового або переносного приймачів. Транзистори можуть бути будь-які кремнієві, діод – типу Д9 з будь-якою буквою. Сенсорна платівка має розміри 10×13 мм і кріпиться в зручному місці.

   

Рис. 21.5. Принципова схема найпростішого сенсорного дзвінка

Література: В.М. Пестриков. Енциклопедія радіоаматора.