Основне призначення цього стабілізатора – електроживлення переносної і бортовий радіоелектронної апаратури, виконаної на мікросхемах ТТЛ.
Основні технічні характеристики:
Вихідна напруга, В ………………………………………. …………. 5
Максимальний струм навантаження, А ……………………………………… . 2
Вхідна напруга, В ………………………………………. …….. 7 … 40
ККД,% ……………………………………….. …………………………. 71 … 78
Принципова електрична схема стабілізатора зображена на малюнку. Основою пристрою є інтегральна мікросхема К142ЕП1, до складу якої входять основні вузли й елементи ключового стабілізатора напруги. На одні з входів вузла порівняння (висновок 13) поступає напруга близько 1,8 В від зразкового джерела (висновок 4). На інший вхід вузла порівняння (висновок 12) поступає частина вихідної напруги з дільника R7R8. Резистором R7 встановлюють вихідна напруга (його можна регулювати в межах 3 … 9 В). Сформовані мікросхемою імпульси управління з виведення 11 надходять на внутрішній узгоджувальний вузол (висновок 4), з навантаження якого посилені імпульси управління через резистор R3 надходять на вхід потужного ключового елемента, зібраного на транзисторах V2, V3. Конденсатор СЗ покращує передачу коротких фронтів керуючих імпульсів. Потужні імпульси струму, сформовані ключовим елементом, надходять на дросель L2. Після закривання ключового транзистора V3 струм самоіндукції дроселя L2 протікає через дросель L3, навантаження і діод V4.

Параметри діода V4 і дроселя L2 сильно впливають на ККД стабілізатора. Діод V4 повинен бути високочастотним і потужним, а дросель – мати можливо велику добротність і інтервалі робочих частот, а також зберігати індуктивність в умовах протікання через обмотку значного намагнічує струму. Для живлення вузлів керування мікросхеми А1 призначений допоміжне джерело, що складається з внутрішнього параметричного стабілізатора (його вихідна напруга знімається з виведення 6 мікросхеми) і підсилювача струму на транзисторі V1. Напруга живлення вузлів керування (надходить на висновок 10) дорівнює приблизно 5 В. Для зменшення проникнення імпульсних перешкод в живильну мережу і ланцюг навантаження, служать фільтри, включені на вході і виході стабілізатора. Дросель L2 намотаний на феритових (броньовий магнітопроводі типорозміру Б22 2000НМ, зазор – 0,2 мм. Обмотка містить 20 витків дроту ПЕВ-2 0.25 намотаних у п’ять проводів. Всі п’ять обмоток з’єднані паралельно. Дроселі L1 і L3 можуть бути будь-якими індуктивністю не менше 30 мкГ, здатними без зміни індуктивності пропускати струм до 2А. Їх можна намотати на відрізках довжиною близько 20 мм феритового стрижня діаметром 8мм від магнітної антени. Число витків 8 … 15; провід ПЕВ-2 перетином 0.8 … 1.2 мм2. Транзистор КТ907А можна замінити будь-яким потужним високочастотним кремнієвим п – р – п транзистором. Замість діода, КД213А можна використовувати будь-який з цієї серії. Для забезпечення стійкості та надійної роботи стабілізатора слід звернути увагу на раціональний монтаж вхідних ланцюгів мікросхеми, а саме: висновок 12 треба з’єднати найкоротшим шляхом з дільником R7R8, який у свою чергу повинен бути безпосередньо підключений до конденсатора С6. Перед монтажем деталей на плату необхідно переконатися в їх справності.