Коливальний контур приймача утворений котушкою індуктивності L1 магнітної антени W1 і конденсатором С1. При зазначеної на схемі ємності конденсатора контур буде налаштований на хвилю радіостанції “Маяк” (550 м). Виділені контуром коливання ВЧ надходять через котушку зв’язку L2 на входи операційного підсилювача. Резистором R1 встановлюють режим роботи підсилювача по постійному струму. З виходу операційного підсилювача сигнал НЧ подається через конденсатор СЗ на роз’єм Х1, до якого підключають навантаження – мініатюрний головний телефон ТМ-2М. Конденсатор С2 потрібен для того, щоб один з каскадів операційного підсилювача перевести в режим детектування. Конденсатор С4 ємністю 6800 … 10000 пФ підключають до підсилювача при самозбудженні приймача.

   

Для виготовлення магнітної антени знадобиться стрижень діаметром 8мм і довжиною 40 мм з фериту марки 400НН або 600НН. На стрижень надягають циліндричний каркас, склеєний з щільної паперу. На каркас намотують виток до витка котушку L1 – 70 витків дроту ЛЕШО 10х0.05. В крайньому випадку можна застосувати провід марки ПЕВ діаметром 0,2 … 0,3 мм. Котушку зв’язку L2 намотують поверх котушки L1 – вона повинна містити 10 … 20 витків дроту ПЕЛ 0,1. На обрану радіостанцію приймач налаштовують підбором конденсатора С1 або зміною числа витків котушки L1. Джерело живлення – батарея “Крона”, її підключають до приймача через роз’єм Х2. Роз’єм X1 – стандартне гніздо під телефон ТМ-2М. Детально приймач описується в [28].

   
Література:
Миколаїв А.П., Малкіна М.В.
Н82 500 схем для радіоаматорів. Уфа.: SASHKIN SOFT, 1998, 155 с., З іл, – Бібліогр. По головам.