Зазвичай для живлення переносних конструкцій використовують батареї або акумулятори з напругою не більше 12 … 15 В, але в деяких приладах для живлення датчиків або люмінесцентних індикаторів вимагається робоча напруга трохи вище (до 30 В). Наприклад, для збільшення діапазону перебудови на багато типів варикапов також потрібно подавати керуюче напруга до

20 … 30В. Отримати його в автономний устрій від низьковольтного джерела можна за допомогою схеми конденсаторного перетворювача, показаної на рис. 5.28. Його потужність не повинна перевищувати 300 … 500 мВт.

Більшу потужність в навантаженні дозволяє отримати схема, рис. 5.29. На таймері виконаний класичний генератор на частоту близько 48 кГц. Вихідні імпульси управляють комутатором на транзисторі ѴТ1. Для отримання імпульсів з підвищеною напругою використовується накопичує енергію дросель L1.

Рис. 5.28. Конденсаторний підвищувальний напруга перетворювач

Поки транзистор ѴТ1 відкритий – через котушку L1 протікає струм, який призводить до збільшення в ній магнітного поля. Коли транзистор Г1 закривається, накопичена в котушці магнітна енергія призводить до появи на її висновках е.р.с. зворотної полярності. При цьому формується імпульс напруги підвищеної амплітуди, Який через діод VD1 заряджає конденсатор С4. Це напряжете може в десятки разів перевищувати напруга живлення схеми. Тому в застосовуваному транзисторі (ѴТ1) максимально допусти-) е напруга колектор-емітер повинно бути не менше 100 … 150В.

Вихідна напруга стабілізована за допомогою стабілітрона VD2. Він встановлюється на необхідну робочу напругу.

Рис. 5.29. Схема підвищує напругу перетворювача з використанням дроселя

Котушка L1 намотується проводом ПЕЛ діаметром 0,1 … 0,15 мм. Сердечник магнітопровода може мати будь-яку форму, але виготовлений з матеріалу з великою магнітною проникністю, наприклад фериту М1000 … 2500НМ. При цьому його конструкція повинна виключати перехід сердечника в режим насичення (намагнічування) при роботі з однополярним струмом. Цього легко можна домогтися, якщо робити сердечник не замкнутим (з зазором в середині або у вигляді стрижня). Індуктивність дроселя L1 залежить від струму, який нам необхідно отримати в навантаженні, і для визначення оптимальної величини можна скористатися методикою, викладеною в книзі [Л 15, стор 173]. Там же наведено простий розрахунок конструкції дроселя для виготовлення необхідної індуктивності.

При настроюванні схеми може знадобитися підібрати резистори R3 і R2 для отримання максимальної напруги на конденсаторі С4, а також резистора R4 для гарної стабілізації вихідної напруги.

Література:
Радіоаматорам: корисні схеми, Книга 5. Шелестов І.П.