Приймачі прямого перетворення в останні роки завойовують у радіоаматорів все більшу популярність. Це пояснюється їх простотою при відносно високих параметрах. Проте є у цих приймачів і недоліки, найбільш істотними з яких є детектування потужних AM сигналів і “пролезание” в антену сигналу власного гетеродина. Приймач простий, його повторення доступно будь-якому починаючому радіоаматорові. Принципова схема приймача для роботи в діапазоні 80 м наведена на малюнку. Сигнал з антени через конденсатор зв’язку С1 надходить на вхідний контур L1 C2 C3 C4 і далі на змішувач, виконаний на двох включених зустрічно-паралельно кремнієвих діодах VI, V2. Навантаженням змішувача служить П – образний фільтр нижніх частот L3 C10 C11 із частотою зрізу 3 кГц. Напруга гетеродина подається на змішувач через перший конденсатор фільтру С10. Гетеродин приймача зібраний за схемою з ємнісний зворотним зв’язком на транзисторі V5. Котушка контуру гетеродина включена в колекторну ланцюг. Гетеродин і вхідний контур перебудовуються по діапазону одночасно здвоєним блоком конденсаторів змінної ємності СЗ, С6, причому частота настройки гетеродина (1,75 – 1,9 МГц) удвічі нижча частоти налаштування вхідного контуру. Підсилювач НЧ виконаний за схемою з безпосереднім зв’язком між каскадами на транзисторах V3, V4. Навантаженням підсилювача служать високоомні телефони з опором постійному току 4 кОм,

наприклад, ТА – 4. Приймач може живитися від будь-якого джерела напругою 12 В, споживаний струм – близько 4 мА. Котушки приймача L1 і L2 намотані на каркасах діаметром 6 мм і підлаштовуються сердечниками з фериту 600НН діаметром 2,7 і довжиною 10 … 12 мм (можна використовувати поширені уніфіковані каркаси від котушок радіомовних приймачів). Намотування – виток до витка. L1 містить 14 витків дроту ПЕЛШО 0,15, L2 – 32 витки дроту ПЕЛШО 0.1. Відводи у обох котушок – від 4-го витка, рахуючи від заземленого виводу.

Котушка фільтру L3 індуктивністю 100 мГ намотана на магнітопроводі К18 х 8 х 5 з фериту 2000НН і містить 250 витків дроту ПЕЛШО 0,1 – 0,15. Можна застосувати магнітопровід К10 х 7 х 5 з того ж фериту, збільшивши число витків до 300, або К18 х 8 х 5 з фериту 1500НМ або 3000НМ (в цьому випадку обмотка повинна складатися з +290 і 200 витків відповідно). В крайньому випадку, за відсутності феритових магнітопроводів, котушку фільтру можна замінити резистором опором 1 … 1,3 кОм. Вибірковість і чутливість приймача при цьому дещо погіршаться. Блок змінних конденсаторів використаний від приймача “Спідола”. Можна застосувати й інший блок, але обов’язково з повітряним діелектриком.

Для полегшення налаштування на SSB станції бажано оснастити блок хоча б найпростішим верньєром. У гетеродині приймача добре працюють транзистори КТ315 і КТ312 з будь-яким буквеним індексом. Для підсилювача НЧ придатні практично будь-які низькочастотні р-п – ​​р транзистори. Бажано, однак, щоб V3 був малошумливим (П27А, П28, МП39Б), а коефіцієнт передачі струму обох транзисторів був не нижче 50 – 60. Конденсатори С2, С4, С5, С7 – КСВ або керамічні. Інші деталі можуть бути будь-яких типів. Вибірковість приймача по сусідньому каналу визначається фільтром нижніх частот L3 C10 C11 і становить 35 дБ при розладі ± 10 кГц. Кращу вибірковість може дати дволанковий фільтр. Була виміряна також реальна вибірність приймача. Заважає AM сигнал з коефіцієнтом модуляції 30%, розладом ± 50 кГц і амплітудою 0,1 В створює на виході приймача таку ж напругу, як і корисний сигнал амплітудою 10 мкВ. Побічні канали прийому є, як і в будь-якому приймачі прямого перетворення, На частотах гармонік сигналу, тобто 7; 10,5; 14 МГц і т. д. Однак вони придушуються не менше ніж на 50 дБ. Поліпшити придушення можна, збільшивши добротність вхідного контуру або застосувавши двоконтурний вхідний фільтр. Повний опис настройки приймача, його монтаж і друкована плата наведені в [39].

Література:
Миколаїв А.П., Малкіна М.В.
Н82 500 схем для радіоаматорів. Уфа.: SASHKIN SOFT, 1998, 155 с., З іл, – Бібліогр. По головам.