Трансивер (рис. 8) призначений для роботи на SSB і CW в діапазоні 160 м. Чутливість приймальної частини – не гірше 5 мкВ. Вибірковість по сусідньому і дзеркальному каналах – не гірше 50 дБ. Конструкція трансивера дозволяє ввести в нього й інші низькочастотні Діапазони – 30, 40, 80 м.

Потужність передавача – 50 Вт У режимі прийому лампи, що працюють на передачу, закриті негативним напругою за допомогою контактів реле К1.3. Сигнал з антени через нормально замкнуті контакти реле Kl.l, К1.2 поступає на смуговий діапазонний фільтр L1L2C1C2C3L3 і далі на кільцевій діодний змішувач VD2-VD5. Сюди ж, через конденсатор С63, надходить напруга ГПД амплітудою 0,6-0,8 В з частотою 2330 – 2430 кГц.

ГПД зібраний на лівій половині лампи VL1 6Н23П (6Н1П). На правій половині VL1 виконаний катодний повторювач. Проміжна частота 500 кГц виділяється контуром, утвореним вторинною обмоткою трансформатора Т2 і конденсатором СІ, і посилюється лівою частиною лампи VL2. Навантаженням каскаду служить обмотка електромеханічного фільтра ЕМФ.

З виходу ЕМФ сигнал надходить на підсилювач, зібраний на ті-тродной частини VL3. Навантаженням цього підсилювача служить контур L4C21. Далі цей сигнал прообраз змішувальним детектором на лівій половині лампи VL4. А на правій половині лампи VL4 зібраний генератор опорної частоти 500 кГц.

Звукова частота виділяється фільтром C25R21C28 і посилюється лампою VL5. Навантаженням цього каскаду можуть служити гучномовець або головні телефони. Частина звукового напруги подається на детектор АРУ через конденсатор С31. Негативна напруга АРУ ​​подається на сітку лівої половини лампи VL3 (УПЧ). Сюди ж надходить негативна напруга ручного регулювання посилення (Потенціометр R15).

У режимі передачі лампи, що працюють на передачу, відкриваються за допомогою контактів К1.3. При передачі SSB-сигнал з мікрофонного підсилювача, виконаного на лампі VL8, подається на діодний балансний модулятор VD7-VD10. Сюди ж через конденсатор С23 подається опорна напруга 500 кГц амплітудою близько 1 В. Сигнал DSB виділяється контуром L7C51 і посилюється тріодної частиною лампи VL3. Навантаженням підсилювача DSB служить обмотка ЕМФ, з виходу якого SSB-сигнал частотою 500 кГц надходить на підсилювач, зібраний на правій половині лампи VL2. Навантаженням каскаду служить діодний змішувач VD2-VD5, сюди ж надходить напруга ГПД. Перетворений сигнал виділяється фільтром L1L2C1C2C3L3 і посилюється лампами VL7 і VL6. Індикатором роботи передавача служить вимірювальний прилад РА1.

При роботі в телеграфному режимі (CW) або при налаштуванні від балансного модулятора перемичкою S2 відключається мікрофонний підсилювач і між контактами 1 і 3 включається ключ, яким подається негативне постійна напруга на модулятор (VD7-VD10), в результаті чого відбувається розбаланс модулятора і з’являється несуча частота. Для режиму настройки перемичка S2 просто встановлюється в гнізда 1 і 3.

Розглянемо налаштування трансивера. Потрібно вийняти з панельок лампи VL1, VL2, VL6, VL7. Включити режим передачі телеграфних сигналів CW. Контролюючи напруга ВЧ на аноді підсилювача DSB (триодного частина VL3), налаштувати контур L7C51, домагаючись максимальних показань (близько 10-15 В). Вставити лампу VL2 в панельку і, контролюючи напруга ВЧ на контурі Т2С11, налаштувати за допомогою С15, С18 ЕМФ і контур Т2С11. Амплітуда сигналу може досягати 2 В.

Вставити в панельки лампи VL1 і VL7. Налаштувати смуговий фільтр і контур L6C44 на середину діапазону, контролюючи напруга ВЧ на конденсаторі С43, амплітуда якого може досягати 30 В. При налаштуванні смугового фільтра бажано шунтувати ненастра-іваемий контур резистором 1 кОм. Включити передачу SSB і збалансувати модулятор VD7-VD10 за допомогою R45 і С52, домагаючись мінімальних показань. ВЧ вольтметра. Лампа VL8 при цьому повинна бути вийнята з панельки. Включити лампу VL6 і встановити струм спокою, рівний 40 мА, за допомогою R34. Міліамперметр зручно включати між катодом і загальної шиною.

Деталі трансивера. Реле К1 – типу РЕС22; індикатор РА1 – будь-який підходящий міліамперметр на. 50-1000 мкА. Силовий трансформатор Т4 (з габаритної потужністю 150 Вт) використовується від підсилювача ТУ-50, вихідний трансформатор ТЗ – від будь-якого лампового приймача чи телевізора. Для зменшення вихідної потужності можна замість лампи ГУ-29 використовувати ГУ-32, зменшивши анодна напруга до 250-300 В. Зменшити вихідну потужність можна також, збільшивши сопротівленце резистора R38 екранної сітки лампи VL7 до 100 кОм і більше.

Для виключення самозбудження при передачі потрібно ретельно екранувати один від одного лампу вихідного каскаду VL6, П-кон-тур L5, дроселі L9 і L10, конденсатори настройки П-контура перегородками з дюралюмінію.

Електромеханічний фільтр ЕМФ500-ЗВ можна замінити на ЕМФ500-ДТ (ФЕМ-9Д-500-ДТ), змінивши діапазон перебудови ГПД на 1330-1430 кГц.

Розглянемо намотувальні дані котушок. Котушка L1 містить 15 витків і намотується поверх L2; котушки L2, L3, L6 містять по 60 витків, всі вони намотані проводом ПЕВ діаметром 0,15 мм на полістіроловщ каркасах діаметром 8 мм з подстроечніком від сердечника СБ-12а. У котушки L3 виконується відвід від 10-го знизу (за схемою) витка. Котушка L9 містить 50 витків дроту ПЕВ діаметром 0,25 мм, намотаних на каркасі діаметром 8 мм без під-строечніка, має відвід від 10-го знизу (за схемою) витка. Котушки L4, L7 містять по 130 витків дроту ПЕВ діаметром 0,1 мм на такому ж каркасі з подстроечніком від сердечника СБ-12а. Котушка L8 містить 30 витків дроту ПЕЛШО діаметром 0,15 мм і намотана поверх L7; котушка L5 – 50 витків дроту ПЕВ діаметром 0,8 мм, намотується на каркасі діаметром 35 мм.

У трансформатора Т1 всі обмотки мають по 15 витків дроту ПЕВ діаметром 0,25 мм, трансформатор намотується в три дроти на кільці К7х4х2 з фериту 400НН; трансформатор Т2 містить 5 +5 витків (первинна обмотка) дроту ПЕВ діаметром 0,35 мм, і 75 витків (вторинна обмотка) дроту ПЕВ діаметром 0,15 мм на броньовий сердечнику СБ-12а.

Дросель LIO складається з 5 секцій по 100 витків дроту ПЕВ діаметром 0,3 мм, намотаних на резисторі НД-2 опором більше 100 кОм; дросель L11 – 5 витків дроту ПЕВ діаметром 0,8 мм, його можна намотати поверх резистора R30.

Трансформатор Т4 можна використовувати будь походящий від старих лампових телевізорів з напругами на обмотках I, II по 200-230 В, на обмотці III – 50 В, на обмотці IV – 6,3 В, обмотка V має бути розрахована на 220 В.

Контури LI, L3, L6 і високочастотні трансформатори потрібно укласти в заземлені екрани. Реле К1 слід розташувати поблизу антенного роз’єму.

Більшість деталей трансивера (крім вихідного каскаду і блоку живлення) зібрано на основній платі розмірами 135×255 мм. На ній же встановлений трисекційний змінний конденсатор (С35, С39, С65).

Якщо необхідно ввести в трансивер інші діапазони (80, 40, 30 м), робиться кілька (за кількістю діапазонів) малих плат розмірами 25×135 мм і підключаються вони до основної плати через галетним перемикач діапазонів. На цих платах встановлені діапазонні контури L1L2C1C2C3L3, L6C44 і контур ГПД L9C7. Повний опис трансивера наведено в [48].

Література:
А.П. Сім’я
500 схем для радіоаматорів (Радіостанції та трансивери)
СПб.: Наука і Техніка, 2006. – 272 с.: Іл.