Багато вітчизняні телефонні апарати, особливо випуску колишніх років, не забезпечують високої якості зв’язку. Особливо це стосується телефонів, в розмовному вузлі яких встановлено вугільний мікрофон, де не дуже гучний корисний сигнал можуть супроводжувати сильні тріски і шуми. Удосконалити такий телефонний апарат можна за допомогою пропонованого електронного вузла, схема якого представлена ​​на рис. 2.47.

   

Рис. 2.47. Електрична схема вузла удосконалення телефонного апарату

При піднятою трубці телефону напруга телефонної лінії надходить на розмовний вузол через резистор R1, випрямний міст VD1, паралельно включені світлодіод HL1 і токоогранічительний резистор R7. Звуковий сигнал з Електрети-ного мікрофону поступає на мікрофонний підсилювач на транзисторах VT1, VT2. Харчування мікрофонного підсилювача здійснюється через RC-фільтр R6, С4, R2, С1. Конденсатор С5 зрізає високочастотні шуми. Напруга зсуву на VT2 подається через фільтр Rll, С6 і резистор R9.

Особливість пристрою в тому, що по світному світлодіоду можна судити, не прослуховує чи хто-небудь розмову по паралельно підключеному телефонному апарату.

Телефонний підсилювач зібраний на транзисторі ѴТЗ. Напруга звукової частоти з телефонної лінії подається на нього через резистор R12 і конденсатор С8. Конденсатор С7 знижує рівень високочастотних перешкод. Резистор R10 пригнічує «місцевий ефект».

При нормальній роботі телефонної лінії світиться світлодіод HL1. Як тільки буде знята трубка на паралельному телефонному апараті або вироблено несанкціоноване підключення до телефонної лінії, HL1 згасне або його яскравість значно зменшиться. Стабілітрон VD2 захищає розмовний вузол від високовольтних імпульсів напруги, які можуть виникати при піднятті трубки під час викличного сигналу або при наборі номера.

   Про деталі

Постійні резистори – типу НД, МЛТ, OMЛT, С2-23. Неполярні конденсатори – К10-7, К10-17, КД, КМ-5, КМ-6. Оксидні конденсатори – К50-35, К53-19, К53-30 або їх аналоги. Діодний міст КЦ407А можна замінити чотирма діодами КД208, КД209, КД522. Стабілітрон VD2 замінюється КС533А або трьома включеними послідовно стабилитронами КС515А, КС213Ж, Д814Д. Світлодіод HL1 – будь-який з серій КІПД32, КІПД40 або AЛ307. Транзистори VT1, ѴТЗ – КТ3102, КТ315, SS9014, їх бажано підібрати по коефіцієнту передачі

струму бази (не менше 250). Транзистор VT2 – серій КТ502, КТ814, КТ816 з Н21е не менше 60.

Мікрофон ВМ1-МКЕ-3 – іспользрван від старого касетного магнітофона. Замість нього можна використовувати електретні мікрофони типів HM0100ЗА, МКЕ-332, МКЕ-377 або будь-які інші малогабаритні (Див. додатки).

Харчування на них слід подавати через резистор опором 10 кОм, включений між лівими за схемою висновками резистора R2 і конденсатора С2. Телефонний капсуль BF1 використовується від старого розмовного вузла.

   Налагодження

Резистором R3 на колекторі VT1 встановлюється напруга 3-6 В. Резистор R5 задає чутливість мікрофонного підсилювача (при зменшенні його опору чутливість зростає), R3 – напруга на колекторі VT2 (8 … 10 В), R14 – напруга на колекторі ѴТЗ (6-8 В), R15 – гучність.

Опір резистора R7 підбирається таким чином, щоб при піднятті трубки на паралельному телефоні відбувалося повне згасання світлодіода HL1. Резистор R10 встановлюється в таке положення, при якому власний голос буде чутний якомога тихіше. Його регулювання слід проводити в останню чергу, і при її закінченні змінний резистор R10 бажано замінити постійним, вимірявши отримане опір. Така заміна збільшить довготривалість налаштування, тим більше що телефонна трубка може відчувати на собі жорсткі механічні дії.

Якщо розмовний вузол вбудовується в телефонний апарат, в якому він буде комутуватися електронним ключем, то випрямний міст там вже є, тому Rl, VD1, VD2 можна не встановлювати.

Необхідно тільки визначити полярність підключення. В телефонному апараті з дисковим номеронабирачем з плати апарату видаляються всі елементи, що відносяться до старого розмовної вузлу. Зазвичай це трансформатор, два діоди, конденсатор і кілька резисторів. Після цього з’єднання важеля управління, номеронабирача і розмовного вузла слід виконати таким чином, щоб при повороті диска лінія замикалася накоротко, а при наборі номера в трубці не лунало «клацання».

Розмовний вузол можна змонтувати усередині телефонної трубки на одній-двох гнучких монтажних платах навісним монтажем. При цьому елементи R1, VD1, VD2, HL1, R7 зручніше розмістити в корпусі телефону. При бажанні, замінивши постійний резистор R15 змінним опором 470 Ом, можна регулювати гучність звуку в телефонному капсулі. Але як показала багаторічна практика експлуатації, можна цілком обійтися і без регулятора гучності, особливо якщо ви не хочете змінювати зовнішній вигляд красивої телефонної трубки.

Іноді трапляються ситуації, коли під час телефонної бесіди необхідно на деякий час відключити мікрофон телефонного апарату. Наприклад, ви телефонуєте на яку-небудь радіостанцію, вже перебуваєте в «прямому ефірі», як раптом хтось несподівано увійшов і, не підозрюючи суті що відбувається, може вимовити те, що явно не призначене для великої аудиторії слухачів вашої улюбленої радіостанції. Або ж вам треба на хвилинку відлучитися, і співрозмовнику зовсім не обов’язково бути в курсі, що відбувається в цей час у вас вдома.

Щоб уникнути безлічі непередбачених моментів, бажано мати можливість відключати і включати мікрофон в міру необхідності. Ті телефонні апарати, які оснащені такою функцією, часто мають недоліки в її реалізації.

Ось деякі з них. Відключення і включення мікрофона супроводжується помітними на слух клацаннями або гучним шелестом, на весь час відключення необхідно утримувати відповідну кнопку (MIC, MUTE), разом з мікрофоном відбувається повне відключення розмовного вузла, уповільнена до 2-3 с реакція на натиснення потрібної кнопки.

Якщо немає бажання або можливостей встановити мініатюрну кнопку з фіксацією, що має контакти гарної якості, відключення мікрофона можна виконати так, як показано на рис. 2.48.

   

Рис. 2.48. Електрична схема вузла відключення мікрофона в телефонній трубці

Вузол являє собою просте реле часу з витримкою на відключення звуку близько однієї хвилини. Для його установки не потрібно буде вносити які-небудь зміни в схему телефонного апарату. Воно призначене для спільної роботи з електретний мікрофон, на який подається напруга живлення не менше 1,7 В.

   Принцип роботи пристрою

При короткочасному натисканні на кнопку SB1 заряджається конденсатор С2 до напруги, рівного напрузі харчування встановленого в трубці мікрофона. Напруга на затворі транзистора VT1 щодо його витоку стає більше порогового. Транзистор відкривається і шунтує по змінному струму мікрофон ВМ1, мікрофон «відключається». Конденсатор С2 поступово розряджається через діоди VD1, VD2, виконують роль високоомного резистора з опором 70-200 МОм при кімнатній температурі. Коли напруга «затвор-витік» транзистора VT1 стане близько до порогового, польовий транзистор почне закриватися, опір каналу «стік-витік» буде швидко зростати і чутливість мікрофону поступово повернеться від майже нульовий до номінальної. Резистори R1, R2 призначені для усунення клацання при відключенні мікрофону. Наявність конденсатора С1 перешкоджає можливому зміни режимів роботи підсилювальних каскадів розмовного вузла, що дозволяє безперешкодно вмонтувати цей вузол в більшість телефонних апаратів. Якщо буде потрібно включити мікрофон раніше закінчення часу витримки, то короткочасно натискається кнопка SB2.

   

Рис. 2.49. Альтернативний вузол відключення мікрофона на мікросхемі

На рис. 2.49 наведена схема більш досконалого вузла для відключення мікрофону.

У цій схемі для управління іребуется всього одна кнопка без фіксації. При першому замиканні контактів SB1 мікрофон відключається, при другому – включається, при третьому знову вимикається. У будь-якому з цих станів мікрофон може перебувати як завгодно довго. Те, що мікрофон вимкнений, показує світиться світлодіод HL1.

КМОП-мікросхема К561ТМ2 містить в одному корпусі два D-тригера. У розглянутій схемі використовується тільки один з них. З’єднання входу D з інверсним виходом дозволило реалізувати на ньому дільник частоти на два. Конденсатор С1 усуває «брязкіт». Елементи С2, R2 призначені для встановлення тригера в нульовий стан після підняття трубки, що означатиме «мікрофон включений ».

Проврд «-Un» підключається до мінусового висновку мікрофона ВМ1 – загального проводу розмовного вузла. Провід «+ Un» треба підключити до + С15. Провід «+ U» підключається до плюсової висновку мікрофона. У приблизно такій же манері цей вузол відключення мікрофона можна легко під’єднати до мікрофонних підсилювачів різних телефонних апаратів. У разі використання в розмовному вузлі телефону трехвиводних електретних мікрофонів (МКЕ-3, МКЕ-84), верхній висновок (обидві схеми) конденсатора на 0,68 мкФ слід підключати до сигнального приводу мікрофона, а «+ ип» можна підключити до дроту живлення мікрофону, якщо напруга на нм не менше 3 В.

   Про деталі

Обидва вузла легко вбудовуються в прості телефонні апарати азіатського виробництва з кнопковим номеронабирачем. Резистори можна використовувати будь-які малогабаритні, наприклад С1-4. Всі конденсатори – керамічні К10-17 або плівкові К73-17. Польові транзистори КП501В можна замінити будь-якими з серій КП501, КР1014КТ1, К1014КТ1. Стосовно до пристрою по схемі на рис. 2.49 – з можливо меншим пороговим відкриваючим напругою.

Світлодіод типу L383SRDT червоного кольору світіння має підвищену світловіддачу. Так як він працює при малому струмі, то на місці HL1 бажано використовувати світлодіод з високою яскравістю світіння, наприклад L1503SRD, L1503SGC, L1513IT. Кнопки зручніше використовувати малогабаритні, наприклад TD-06XEX SMD. Можна пристосувати пару «гумових» кнопок або задіяти одну-дві з вільних, наявних у телефонному апараті. Діоди можна замінити будь-якими з серій КД105, КД208, КД209, КД243.

В якості мікрофонів для цього пристрою підійдуть більшість представлених в довідкових даних (в додатку книги) електретних мікрофонів.

   Налагодження і монтаж

Вузол, зібраний по схемі на рис. 2.49, потребує підборі кількості паралельно підключених діодів. Цей вузол можна змонтувати як в корпусі розмовної трубки проводового телефонного апарату, так і в самому корпусі телефону. Зручніше перший варіант. Намагаючись не зіпсувати дизайн, в корпусі трубки робиться два отвори під мініатюрні кнопки. Добре виглядають штовхальники кнопок від мікрокалькуляторів. При практичному втіленні будь-яких схемотехнічних рішень телефонний апарат на час монтажних робіт обов’язково відключається від телефонної лінії і від мережного живлення 220 В.

Кашкаров А. П. 500 схем для радіоаматорів. Електронні датчики.