Приймач на мікросхемі 548УН1 забезпечує гучномовний прийом місцевої (або місцевих) УКХ ЧМ радіостанцій. Причому один канал підсилювача використовується для посилення сигналів РЧ і детектування, а інший – для посилення сигналів ЗЧ.

 

Прийом ведеться на штирові антени WA1 висотою близько метра, включену в гніздо XS1. Зв’язок антени з коливальним контуром L ^ 2 автотрансформаторні. Налаштовують контур на потрібну радіостанцію конденсатором змінної ємності С2. Виділений контуром сигнал РЧ надходить через конденсатор С1 на неінвертуючий вхід підсилювача DА1.1. Між його висновками 5,6 включений коригуючий конденсатор СЗ, дозволяє в широких межах регулювати глибину негативного зворотного зв’язку – її ланцюг R3 R1 R2 С4 включена між висновками 7 і 3. Змінним резистором R3 встановлюють режим роботи, близький до порога самозбудження. При цьому відбувається часткова компенсація втрат в контурі L ^ 2, завдяки чому зростають чутливість і вибірковість приймача. Внаслідок великого попереднього посилення сигналу вихідний каскад підсилювача DA1.1 працює в нелінійному режимі, що призводить до детектування модульованих коливань РЧ.

Продетектірованний сигнал подається через ланцюг C6 R4 на інвертується вхід підсилювача DA1.2 (висновок 13). На нього ж надходить через резистор R5 напруга негативного зворотного зв’язку з виходу підсилювача (висновок 8). Вихідна напруга ЗЧ надходить через конденсатор С7 на первинну обмотку трансформатора, вторинна обмотка якого навантажена на динамічну головку Ва1 з регулятором гучності R6. Котушка L1 містить 9 витків дроту ПЕВ-1 0,51, намотаних з кроком 1 мм на каркасі діаметром 9 мм з латунним подстроечніком. Від третього витка, рахуючи від нижнього за схемою виведення, роблять відвід, який надалі підключають до гнізда XS1. Конденсатор змінної ємності С2 типу КПВ, але підійде і інший, з повітряним діелектриком. Вихідний трансформатор використаний від радіоприймачів “ВЕФ-12”, “ВЕФ-202”, . динамічна голівка – 1 ГД-30. Включивши приймач, перевіряють режими, вказані на схемі. Конденсатор СЗ підбирають такої ємності, щоб максимальне посилення приймача (поблизу порогу самозбудження) виходило приблизно при середньому положенні движка змінного резистора R3. Межі прийнятого діапазону частот (їх бажано визначити за допомогою відповідного генератора) можна дещо змінити переміщенням подстроечніка котушки L1. Детальний опис та друкована плата приймача наведені в [54].

 

Література:
Миколаїв А.П., Малкіна М.В.
Н82 500 схем для радіоаматорів. Уфа.: SASHKIN SOFT, 1998, 155 с., З іл, – Бібліогр. По головам.