Правила техніки безпеки вчать застосовувати при роботі з мережею 220 В трансформаторну розв’язку Однак самостійно виготовлений трансформатор, як правило, не відповідає суворим вимогам стандартів. Наприклад, багато хто забуває, що ізоляційний шар треба прокладати не тільки між первинною і вторинною обмотками, але і між кожним шаром намотування проводів.

Найпростіший блок живлення складається з чотирьох елементів: понижувального трансформатора, діодного випрямляча, конденсатора фільтра і стабілізатора напруги. При монтажі також треба не забути про мережевому запобіжнику.

Трансформатор добре б взяти заводський, щоб при роботі голосно «не гудів». Діоди в більшості випадків застосовують з сімейства 1 N4004 … 1 N4007 з параметрами: UMAX = 400 … 1000 В, ІМАХ = 1A, Un = 1.0 … 1.1 У припливі 1 А, Fmax = 500 Гц. Конденсатор фільтра розраховують, виходячи з необхідного рівня пульсацій, або користуються емпіричним співвідношенням 1000 … 2000 мкФ на кожен ампер навантаження. Стабілізатор напруги збирається на одній інтегральній мікросхемі, бажано з низьким власним споживанням струму.

Схемотехніку трансформаторних блоків живлення можна використовувати таку ж, як і в аналогових «мережевих вилках», додавши ще ряд цікавих технічних рішень (Ріс.6.2, а … д).

Рис. 6.2. Схеми блоків живлення, які мають трансформаторну розв’язку від мережі 220 В (початок):

а) трансформатор 77 має середню точку у вторинній обмотці, що дозволяє заощадити два з чотирьох діодів стандартного випрямного моста. Коефіцієнт трансформації обмоток 77 вибирається так, щоб напруга на вході стабілізатора DA1 не перевищувало 30 В;

б) блок живлення з уніфікованим трансформатором ТВК-110J1M від кадрової розгортки старих радянських чорно-білих телевізорів. Резистор R1 обмежує початковий струм заряду електролітичного конденсатора СУ;

Рис. 6.2. Схеми блоків живлення, які мають трансформаторну розв’язку від мережі 220 В (закінчення):

в) схема Б. Штурмена. Отримання одного низького і одного високого ізольованих від мережі 220 В напруг. Використовуються два однакових малопотужних трансформатора 77, Т2 із зустрічним включенням вторинних обмоток. Якщо потрібно отримати високу вихідну напругу, відмінне від 220 В, то треба поставити трансформатор Т2 з іншим коефіцієнтом трансформації. Схема оборотна, оскільки змінну напругу 220 В можна подавати на трансформатор Т2 і знімати його з трансформатора 77;

г) подвоєння потужності джерела живлення за рахунок паралельної роботи двох ідентичних за параметрами трансформаторів 77, Т2. Підсумовування напруг проводиться випрямними діодами VDI … VD4. Для підбору однакових трансформаторів можна скористатися методикою вимірювання струму холостого ходу, як показано на Рис. 6.1, в;

д) імпульсний перетворювач мережевої напруги з малими габаритами і хорошою повторюваністю. Трансформатор 77 намотаний на кільці До 16x10x4.5 з фериту М2000НМ-1 А. В обмотці I міститься 100 витків дроту ПЕВ-0.14, в обмотці II – 8 витків ПЕВ-0.14, в обмотці III – 25 витків ПЕВ-0.35. Якщо застосувати стабілітрон VD6 з напругою стабілізації 4.7 … 5.1 В і зменшити число витків в обмотці III з 25 до 15 дроту ПЕВ-0.41, то вихідна напруга стане рівним +4.7 … +5.1 В.

Джерело:
Рюмік С.М. 1000 і одна мікроконтролерних схема.