Послідовний інтерфейс, організований згідно з рекомендаціями стандарту RS-232 (англ. – Recommended Standard 232), забезпечує обмін інформацією між двома пристроями на відстані до 15 м. Спочатку цей стандарт мав обмежене застосування, оскільки він регламентує лише з’єднання апаратури передачі даних по каналах далекого зв’язку (АПД, DCE) з кінцевим обладнанням даних (ООД, DTE). Малося на увазі, що функції АПД виконує модем, а ООД – електромеханічний або електронний телетайпних апарат, а пізніше, комп’ютер. Пізніше він отримав широке поширення для з’єднання комп’ютерів між собою і з найрізноманітнішими периферійними пристроями.

Для передачі логічних сигналів в інтерфейсі RS-232 прийнята «негативна» логіка: логічній одиниці, відповідно до стандарту, відповідає напруга від -15 до -5 В на виході передавача, а логічному нулю – від +5 до +15 В. Приймач сприймає сигнали від -25 до-З У як логічні одиниці, а від +3 до +25 В – як логічні нулі. Потрібно сказати, що в багатьох поширених сьогодні мікросхемах (У тому числі в відомої МАХ232) приймачі сигналів цього інтерфейсу мають поріг перемикання логічного стану близько +1,5 В, забезпечуючи за рахунок цього і правильний прийом сигналів з логічними рівнями, властивими мікросхемам структур ТТЛ і КМОП.

Завдяки своїй простоті і надійності інтерфейс RS-232 і сьогодні активно застосовують в електронній апаратурі. Його самий істотний недолік полягає в тому, що він регламентує з’єднання тільки двох пристроїв. Якщо, проте, входи декількох приймачів, які відповідають цьому стандарту, з’єднати паралельно, всі вони будуть успішно приймати сигнали єдиного передавача. Паралельна ж робота кількох передавачів неприпустима. Хоча, згідно зі стандартом, їх виходи і повинні без пошкоджень

pic1

витримувати таке з’єднання, неминучі взаємні перешкоди та спотворення переданої інформації.

Для обміну інформацією між кількома пристроями призначені багато в чому подібні RS-232 інтерфейси RS-485, RS-422, CAN і деякі інші. У них передбачається суворе регламентування переходу кожного пристрою на передачу і обов’язковий переклад виходів бездіяльних в даний момент передавачів в пасивний стан

Але існують і не передбачені стандартами способи з’єднання декількох пристроїв, оснащених інтерфейсом RS-232. Одна з можливих схем такого з’єднання показана на малюнку.

Один пристрій призначається ведучим, інші – відомими, мають право починати і вести передачу тільки з дозволу ведучого. Поки такого дозволу немає, ведені знаходяться в режимі мовчання і на їх виходах TxD встановлено, як і прийнято в інтерфейсі RS-232, негативна напруга логічної одиниці.

Передбачені у всіх N ведених діоди VD1-VDN забезпечують захист виходів їх передавачів від позитивного напруги, з’являється на виході TxD веденого, що перебуває в режимі передачі. Через резистори R1-RN від ведених на вхід RxD ведучого надходить негативна напруга логічної одиниці.

За наведеною схемою організовують мережу з одного ведучого і декількох відомих пристроїв. Число ведених обмежено лише здатністю навантаження передавачів. Обмін інформацією в такій мережі можна здійснити, наприклад, дотримуючись стандартного протоколу ModBus або будь-якого іншого, що припускає наявність ведучого і ведених пристроїв.

Крім того, за цією схемою зручно приєднувати до єдиного роз’єму СОМ-порту комп’ютера-ведучого кілька периферійних пристроїв, одночасна робота яких не передбачається. Це позбавляє від необхідності часто перестиковивать роз’єми.

Автор: О. Вальпа, м. Міас Челябінської обл.