Почнемо з того, що індустрія сільського господарства зруйнована вщент. Що далі? Чи не пора збирати каміння? Чи не пора об’єднати всі творчі сили, щоб дати селянам і дачникам ті новинки, які дозволять різко підняти врожайність, скоротити ручну працю, знайти нові шляхи в генетиці … Я б запропонував читачам журналу бути автора-ми рубрики “Для села та дачників”. Почну з давньої роботи “Електричне поле і врожайність. “У 1954 р., коли я був слухачем Військової академії зв’язку в Ленінграді, пристрасно захопився процесом фотосинтезу і провів цікаве випробування з вирощуванням цибулі на підвіконні. Вікна кімнати, в якій я жив, виходили на північ, і тому сонця цибулини отримувати не могли. Я висадив у два подовжених ящика по п’ять цибулин. Землю брав в одному і тому ж місці для обох ящиків. Добрив у мене не було, тобто були створені як би однакові умови для вирощування. Над одним ящиком зверху, на відстані півметра (рис.1) розташував металеву пластину, до якої прикріпив провід від високовольтного випрямляча +10 000 В, а в землю цього ящика увіткнув цвях, до якого під’єднав “-” провід від випрямляча.

Зробив це для того, що по моїй теорії каталізу створення в зоні рослин високого потенціалу призведе до збільшення дипольного моменту молекул, що беруть участь в реакції фотосинтезу. І потягнулися дні випробувань. Вже через тижнів два я виявив, що в ящику з електричним полем рослини розвиваються більш ефективно, ніж в ящику без “поля”! Через 15 років цей експеримент повторили в інституті, коли було потрібно домогтися вирощування рослин в космічному кораблі. Там, перебуваючи в замкнутому від магнітного та електричного полів, рослини розвиватися не могли. Довелося створювати штучне електричне поле, і тепер на космічних кораблях рослини виживають. А якщо ви живете в залізобетонному будинку, та ще на верхньому поверсі, хіба ваші рослини в будинку не страждають від відсутності електричного (та й магнітного) поля? Суньте цвях в землю квіткового горщика, а проводок від нього підключіть до очищеною від фарби чи іржі опалювальної батареї. У цьому випадку ваша рослина наблизиться до умов життя на відкритому просторі, що дуже важливо для рослин, та й для людини теж!
Але на цьому мої випробування не закінчилися. Проживаючи в м.Кіровограді, я вирішив розвести на підвіконні помідори. Однак зима настала настільки швидко, що я не встиг викопати на городі кущі помідор, щоб пересадити їх в квіткові горщики. Мені попався примерзлий кущ з невеликим живим отросточком. Я приніс його додому, поставив у воду і … О, радість! Через 4 дні від нижньої частини відростка виросли білі корінці. Я пересадив його в горщик, і,
коли він виріс з відростками, став таким же методом отримувати нові саджанці. Всю зиму я ласував свіжими помідора-ми, вирощеними на підвіконні. Але мене переслідував питання: невже можливо в природі таке клонування? Можливо, підтверджували мені старожили в цьому місті. Можливо, але …

Я переїхав до Києва і спробував таким же чином отримати саджанці помідор. У мене нічого не вийшло. І я зрозумів, що в Кіровограді мені вдавався цей метод тому, що там, в той час, коли я жив, у водопровідну мережу пускали воду з свердловин, а не з Дніпра, як у Києві. Грунтові води в Кіровограді мають невелику частку радіоактивності. Ось це і зіграло роль стимулятора росту кореневої системи! Тоді я доклав до верхівки відростка помідора +1,5 В від батарейки, а “-” підвів до води судини, де стояв відросток (рис.2), і через 4 дні на відростку, що знаходиться у воді, виросла густа “борода”! Так мені вдалося клонувати відростки помідор.
Нещодавно мені набридло стежити за поливом рослин на підвіконні, я сунув у землю смужку фольгованого склотекстоліти і великий цвях. До них під’єднав дроти від мікроамперметра (рис.3). Відразу відхилилася стрілка, тому що земля в горщику була сира, і спрацювала гальванічна пара “мідь – залізо”. Через тиждень побачив, як струм став падати. Значить, наставала пора поливу … Крім того, рослина викинуло нові листочки! Так рослини реагують на електрику.

Файл: 30.jpg