Невідємною частиною будь-якого телефонного апарату є розмовний вузол, який збирається за схемою з трансформатором (його функції були розглянуті на початку розділу)

Основні недоліки подібного вузла – наявність порівняно громіздкого трансформатора і неможливість регулювання гучності звуку Останнім часом все частіше розмовні вузли стали виконувати за бестрансформаторних схемою Схема одного з варіантів електронного розмовного вузла (див [4]) показана на рис 426 По суті, це електронна телефонна трубка зі стандартними вугільним мікрофоном ВМ1 і телефонним електромагнітним капсулем BF1, яку можна підключити до будь-якого телефонного апарату

Рис 426 Принципова схема електронної телефонної трубки

Електронну трубку можна використовувати і як додатковий апарат, включений паралельно з основним Встановлена, наприклад, на кухні електронна трубка дозволить відповідати на дзвінки абонентів, не підходячи до основного апарату, що стоїть в іншому приміщенні Правда, в цьому випадку до складу трубки доведеться ввести діодний міст VD1 і вимикач SA1 (його контакти замикають на час розмови)

Вугільний мікрофон ВМ1 включений за стандартною схемою послідовно з обмежувальними резисторами R2, R3 і шунтувальним конденсатором С1 На транзисторі VT1, включеному за схемою з загальним емітером, виконаний підсилювач сигналу телефонної лінії Телефон BF1 є колекторної навантаженням транзистора

Сигнал з телефонної лінії надходить на вхід підсилювача через резистор R5, конденсатор С2 і резистори R7, R8 Рівень гучності встановлюють змінним резистором R7

Харчується підсилювач струмом лінії АТС через фільтр R6, С4 Конденсатор СЗ захищає підсилювач від високочастотних перешкод і наведень, які можуть виникати в лінії (у традиційних апаратах смуга пропускання обмежується зверху трансформатором)

Придушення місцевого ефекту здійснюється подачею на вхід підсилювача сигналу з мікрофонної ланцюга (в даному випадку з резистора R3), протівофазного сигналу мікрофона в телефонній лінії Глибину придушення місцевого ефекту можна регулювати резистором R4

Для захисту елементів електронної трубки від викличного напруги АТС, яке може досягати 120 В, використовують резистор R1 і стабілітрон VD1 Напруга обмежується на рівні близько 30 В У розмовній режимі напруга на вході пристрою становить 15-25 В, і стабілітрон не впливає на роботу трубки

Електронну трубку підключають до лінії АТС через діодний міст VD1 типів КЦ405, КЦ407 або виконаний з діодів серій КД102, КД105 Якщо трубка буде працювати спільно з телефонним апаратом, діодний міст монтують в його корпусі, а при використанні трубки в якості самостійного розмовного пристрою його розміщують усередині трубки або в телефонній вилці

Конденсатори С1 .. СЗ – КМ-6, К73-17, К10-17 С4 – К50-6, К50-16, К50-35 Змінний резистор R7 – будь-який малогабаритний, наприклад СПЗ-9, СПЗ-4, СПО

Елементи електронної трубки монтують на друкованій платі з габаритними розмірами 55×15 мм, яку розміщують в корпусі мік-ротелефонной трубки Змінний резистор розташовують таким чином, щоб можна було обертати його ручку

Правильно зібраний пристрій практично не вимагає налагодження Підключивши трубку через діодний міст до телефонної лінії, вольтметром постійного струму вимірюють напругу на конденсаторі С4 Воно повинно становити 15-25 В, в іншому випадку слід підібрати резистор R9

Джерело: Виноградов Ю А та ін, Практична радіоелектроніка-М: ДМК Пресс – 288 с: Ил (На допомогу радіоаматори)