244 Радіоприймач «КУБ-4»

Зав № 1007

СРСР, м Ленінград Радіоапаратних завод ім Козицького 1935

Метал, пластмаса, скло, гума 500х200х210

ДКП-5159

Призначався для роботи на приймально-передавальних радіостанціях і для прийому короткохвильових радіомовних станцій Використовувався в роботі аматорських радіостанцій Вирушаючи в 1937 році на Північний полюс, ЕТ Кренкель залишив свій власний «КУБ-4» в Москві в якості нагороди тому, хто встановить з ним першу любительську радіозвязок Цей приймач на початку 30-х років вважався в СРСР одним з кращих: володів хорошою чутливістю, був надійний і невибагливий в роботі Його випуск був налагоджений на ленінградському заводі ім Козицького в 1930 році

Своє імя приймач отримав на честь «короткохвильові ударної бригади»-групи розробників, ленінградських коротковолновіков і радіоінженерів, що працювали в Дослідної радіолабораторії НКВС Позначення «КУБ-4» могло розшифровуватися також і як

«Короткохвильовий, універсальний, батарейний За основу була взята конструкція ВЛ Доброжанского (EU3AJ)

Приймач зібраний за схемою прямого посилення 1-V-2 з регенеративним детектором Залежно від встановленого режиму регенерації можливий прийом як телефонних, так і телеграфних сигналів Приймач перекриває діапазон довжин хвиль від 10 до 200 м за допомогою комплекту в 5 пар котушок Котушка № 1 забезпечує діапазон довжин хвиль від 10 до 19 м, котушка № 2 – 19 до 34 м котушка № 3 – 34 до 69 м котушка № 4 – 69 до 112 м котушка № 5 -112 до 200 м Максимальна вихідна неспотворена потужність низької частоти близько 50 мВт Для живлення приймача необхідна батарея напруження 4 В, анодная батарея (або випрямляч) 120 В

243 Радіопередавач короткохвильовий аматорський, 10 Вт

СРСР, м Нижній Новгород, НРЛ 1926

Дерево, ебоніт, латунь, гума 265х280х320

ДКП-5128

У 1926 році Нижегородська лабораторія розробила малопотужний передавач Він побудований за симетричною схемою двотактної на двох генераторних лампах з напруженням 6 В В коливальний контур входять конденсатор і котушка індуктивності, що має АВТОТРАНСФОРМАТОРНЕ звязок з антеною Діапазон хвиль від 20 до 100 метрів Дальність звязку передавача – 1000 – 3000 км Живлення від мережі змінного струму 127 В Схемне рішення виявилося вдалим і часто використовувалося радіоаматорами у своїй роботі Відіграв значну роль у розвитку масового радіоаматорства в СРСР

245 Приймач радіоаматорський (трансивер) «ДЛ-83»

Розробники: Джунковский ГН, Лаповок ЯС Російська Федерація, м Санкт-Петербург

1997

Метал, пластмаса, скло, гума 410х390х230

ДКП-15664

Структурна схема трансивера «ДЛ-83» була розроблена Г Н Джунковського (UA1AB) і Я С Лаповком (UA1FA) в 70-і рр. під позначенням «ДЛ-79» Ця конструкція була відзначена призом на Всесоюзній виставці творчості радіоаматорів-конструкторів ДОСААФ Її з успіхом повторили багато короткохвильовики Наприкінці 1970-х рр. вітчизняна промисловість почала випускати мікросхеми підвищеного ступеня інтеграції серії К155, призначені для використання в апаратурі широкого застосування Застосування цих мікросхем дозволило створити нову модифікацію трансивера «ДЛ83» з цифровою шкалою, трудомісткість виготовлення якої нижче, ніж механічної шкали

Трансівер має такі технічні характеристики Режими роботи-однополосна телефонія та телеграф Діапазони робочих частот, 3,5 – 3,65, 7,0 – 7,1, 14,0 – 14, –

35, 21,0 – 21,45, 28,0 – 29,0 МГц Діапазон незалежної настройки приймача (расстройка) (3 – 5) кГц Відхід частоти за 1 год роботи з моменту включення, не більше 0,1 кГц Дискретність відліку частоти 100 Гц Чутливість приймача не гірше – 0,5 мкв Смуга пропускання приймача, при роботі телефоном – 3 кГц, телеграфом -0,5 кГц Вихідна потужність приймача 250 мВт Потужність передавача 100 Вт

246 Радіоприймач для аматорського радіозвязку «Дельфін»

Зав № 4

СРСР, м Ленінград НВО «Ленінець» 1991

Метал, пластмаса, скло 284х280х135

ДКП-15498

У часи перебудови Я С Лаповок, відомий ленінградський радіоаматор, розробив схему і конструкцію радіоприймача з цифровою шкалою і зумів організувати виробництво дослідної партії на радіозаводі НВО «Ленінець» В радіоприймачі було передбачено пару з передавальної приставкою і з компютером Технічні характеристики: діапазон частот, що приймаються – 1,8-29,7 МГц (160-10 м) види прийнятих сигналів – однополосна телефонія і телеграф чутливість – 1 мкВ точність установки частоти – 1 кГц номінальна вихідна звукова потужність -0,1 Вт живлення від мережі 220В, 50 Гц маса – не більше 5 кг

Джерело: ІСТОРІЯ РАДІОЗВЯЗКУ в експозиції Центрального музею звязку імені АС Попова: Каталог (фотоальбом) / НАБорісова, ВКМарченков, ВВОрлов і дрСПб: Центральний музей звязку імені ОСПопова, 2008 – 188с