Васильєв А П, Лисенко Р Б, Никифорова М П Севастопольський національний технічний університет м Севастополь, 99053, Україна тел: 235168, e-mail: ped@sevgtusebastopolua

Анотація – Розглянуто питання особливостей педагогічного спілкування між студентами і викладачем, теоретично охарактеризований пізнавальний компонент педагогічного спілкування

I                                       Введення

Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті поставила перед вищою школою завдання готувати такі кадри, які повинні мати глибоку наукову і практичну підготовку, глибоко засвоїти знання та навички з обраної спеціальності, володіти великою ерудицією, високою загальною культурою, вмінням працювати з людьми Природно поставити запитання: яким же вимогам має відповідати спілкування викладачів зі студентами, щоб найбільш ефективно служити досягненню поставленої мети

Педагогічне спілкування викладача зі студентами має будуватися на принципах взаємної доброзичливості, принциповості, вимогливості, відповідальності Студенти приходять до вузу вчитися в широкому розумінні цього слова Від викладачів в чому залежить, якими вийдуть фахівці зі стін вузу Тому від викладачів потрібне вміння будувати спілкування зі студентами таким чином, щоб воно збагачувало кожного студента і розумово, і морально, і естетично, і емоційно

Досягнення поставлених цілей неможливо, якщо самі викладачі не володіють системою умінь, які необхідні для правильного пізнання й оцінки інших людей, не знають закономірностей, на яких розвивається таке пізнання При такому стані речей викладачі не можуть свідомо спиратися на науково обгрунтовані закономірності процесу пізнання особистості у своїй повсякденній діяльності у студентських групах і з окремими студентами

Пізнання і взаємний вплив людей один на одного – обовязковий елемент будь-якої спільної діяльності Від того, як люди відображають та інтерпретують зовнішність і поведінку, оцінюють один одного, багато в чому залежить характер їх взаємодії і результати, до яких вони приходять у спільній роботі У процесі педагогічного спілкування досягається взаєморозуміння, злагодженість у роботі, зростає здатність прогнозувати поведінку один одного в тих чи інших обставинах Однак можуть виникати і негативні явища, а саме: конфлікти, моральні суперечності, розлад у роботі [1] Таким чином, педагогічне спілкування – Явище комплексне, складне і до кінця недосліджене У контексті приєднання до Болонської декларації й підвищення якості освіти слід розвинути і вдосконалити теорію педагогічного спілкування

II                              Основна частина

Педагогічне спілкування викладача зі студентами включає наступні моменти:

1) формування у людей, що спілкуються викладачів і студентів відповідних уявлень одне про одного, понять про особистісні особливості кожного учасника спілкування – пізнавальний компонент

2) спілкування завжди несе в собі емоційний компонент: зовнішній і внутрішній вигляд того чи іншого учасника спілкування викликає, як правило, у всіх інших певне до себе ставлення

3) спілкування завжди передбачає поведінковий компонент Він полягає в тому, що педагог здійснює вербальні, жестові, паралінгвістіческіе дії, організовує простір для проведення занять

Таким чином, можна виділити три компоненти спілкування: пізнавальний, емоційний, поведінковий Вони не тільки найтіснішим чином повязані між собою, а й постійно впливають один на одного Справді: образ людини і поняття про його особистості (пізнавальний компонент), що виникає у оточуючих його людей, не може не впливати на поведінку оточуючих стосовно цій людині, не може не викликати у них ті чи інші почуття, емоції

У спілкуванні викладачів і студентів ця роль пізнавального, емоційного і поведінкового компонентів, а також їх взаємовплив, виступає з усією силою, відрізняючись, однак, при цьому рядом особливостей, знання яких дає можливість працюючим у вузах педагогам налагоджувати контакти зі студентами психологічно більш грамотно Однак повна характеристика всіх компонентів педагогічного спілкування завдання досить обємна Тому в даній роботі розглянуто тільки пізнавальний компонент Метою подальших робіт буде всебічне висвітлення інших компонентів педагогічного спілкування

До пізнавальному компоненту віднесемо закономірності формування у викладачів знань про студентів Які фактори визначають повноту і глибину пізнання викладачем студента

По-перше, до цих чинників слід віднести особливості зовнішнього вигляду та внутрішнього світу самих пізнаваних студентів

По-друге, рівень такого осягнення, звичайно, не може не визначатися особливостями особистості самого викладача

По-третє, на рівень осягнення студентів впливатимуть обстановка, обставини, умови, в яких спілкуються викладач і студент

Завдання викладача не проста Завжди потрібно враховувати те, яким чином переконання студента, прагнення, вся його сутність прямо і безпосередньо проявляється в його діях і вчинках Адже далеко не завжди (з чим ми ті так вже й рідко стикаємося) вчинки студента, його поведінка відповідає його дійсному відношенню до людей, що доручається роботі, своєї майбутньої спеціальності і т д, не так вже і рідко ми можемо зустріти просто «пристосуванців» Слід також зазначити, що різні сторони особистості студента не однаково складні і за своєю структурою, і за формами проявів Так, наприклад, в педагогічній психології давно зясовано, що визначити в учня ступінь сформованості певних знань і навичок набагато легше, ніж встановити у нього наявність, скажімо таких властивостей, як принциповість, щирість, безкорисливість, комунікабельність [2]

Розглянемо найбільш важливі моменти, що визначають процес формування уявлень викладача про студентів Ми вже зазначали вище, що уявлення, які скпадиваются у викладачів про студентів, залежать не тільки від особистості студентів, а й від того, що самі викладачі представляють із себе як особистості і який у звязку з цим загальний погляд взагалі на людину і на студентів зокрема у них встиг скластися Дане твердження добре ілюструють дані, отримані в ряді вузів країни В І Зацепіним, якому вдалося встановити, що одні викладачі вельми невисоко оцінюють у студентів такі якості, як самостійність, ініціативність, вимогливість до себе Інші викладачі, навпаки, мають перебільшене уявлення про ступінь розвитку у студентів ці ж самих якостей [3]

Особливістю пізнавальної компоненти педагогічного спілкування є також формування «еталонів» («стереотипів») студентів у педагогів У кожного викладача в ході навчально-вихователь-ної роботи складаються певні вимоги до студентів: до їх зовнішнього вигляду, розумової активності, рівню знань, їх поведінки в стінах вузу і поза їх і т д При цьому процес зводиться до формування свого роду еталонів, в яких знаходить вираження уявлення викладача про студентів, які найбільш повно відповідають певним вимогам: про творчо мислячому студента організаторі-громадськими діячами і т д Як показують дослідження, викладачі відносять одних студентів до категорії, що відповідає тим чи іншим вимогам, або не відповідним цим вимогам: слабкий студент суспільно інертний порушник дисципліни і т д [4]

Всі ці «еталони» формуються у педагога в процесі роботи зі студентськими групами та окремими студентами, з часом постійно збагачуються новими рисами, переосмислюються, стають все більш узагальненими Але, як і раніше, вони продовжують виконувати для викладача свого роду «мірок», який він прикладає до студента Йде процес розподілу студентів на більш-менш певні групи В одних випадках така класифікація проводиться з метою вирішення тієї чи іншої виховної чи організаційної завдання і здійснюється свідомо В інших випадках такий розподіл розгортається стихійно Слід сказати, що принципи, за якими викладачі підрозділяють студентів, досить різноманітні А А Бодальов зазначає «Попросили 92 випускника ВНЗ Ленінграда, які повинні стати педагогами в школі чи у вузі, відповісти, чи існує, на їх погляд, певні типи студентів і викладачів » Всі опитані дали на це питання ствердну відповідь [природно кожен з них відповідав без свідків] Далі, перед ними було поставлено завдання, перерахувати ці типи Виявилося, що, називаючи «типи студентів», опитувані користувалися неоднаковими підставами, відносячи студентів до різних групам Розглянемо ці підстави

1 Одна група опитуваних ділила всіх студентів на два типи на що прийшли до вузу за покликанням і не за покликанням

2 Інша група поділила учнів на чотири типи студенти, гармонійно поєднують навчання і громадську роботу студент – великий громадський працівник, у якого навчання на другому плані студент «академіст», який визнає тільки навчання і тікає від громадських доручень студент, формально відноситься і до навчання, і до громадської роботи

3 Третя група в основу розподілу взяла наступний принцип студенти, регулярно, систематично і серйозно займаються протягом року і студенти, працюють в повну силу лише під час екзаменаційної сесії

4 Четверта група розділила всіх студентів на три типи за наступним ознакою студенти з широкими різнобічними пізнавальними інтересами, студенти з вузьким інтересом, проявляющемуся тільки до того, що безпосередньо повязана купується спеціальністю і студенти, зовсім позбавлені пізнавального інтересу і займаються заради диплома

Анкетованих виділили й визначили типи викладачів, але це предмет особливої ​​розмови [5]

Як бачимо, критерії, покладені в основу оцінки якостей студентів, досить різноманітні Різними критеріями керуються і викладачі в залежності знов-таки від того, що самі викладачі представляють із себе як особистості Як свідчать факти, уявлення про студентів, формуючись у викладачів в умовах безпосередньої з ними роботи, надалі беруть участь в оцінці цими викладачами студентів, раніше їм незнайомих

До теперішнього часу вже багатьма дослідниками доведено, що оціночні стереотипи грають величезну роль у формуванні у викладачів тих чи інших уявлень про те чи іншому студенті Під стереотипом в більш-менш узагальненій формі у викладача виявляється відбитим весь його минулий досвід спілкування з різними студентами та їх пізнання Виникає питання, яку роль відіграє практика створення оціночних стереотипів у педагогічній роботі

Спробуємо розібратися з цим питанням Припустимо, у викладача є певне уявлення про студента-відмінникам навчання або студента-громадськими діячами Тоді зустрівшись зі студентом, про який йому говорять як про відмінників або активному громадських працівників, викладач починає припускати у нього наявність певних якостей Цілком природно, що сформований раніше стереотип може перешкодити виявленню своєрідності особистості студента і зробити викладача образно кажучи «сліпим» по відношенню до особливостей, які цього студента дійсно характеризують Глибоко зрозуміти студента, побачити риси притаманні тільки йому, його достоїнства і недоліки, звичайно набагато важче, ніж відразу судити про нього, ніби за анкетними даними Отже, можна зробити висновок практика створення стереотипів негативно позначається на обєктивній оцінці студентів

Говорячи про фактори, які негативно позначаються на формуванні у викладача думки про студента, психологічної інтерпретації його вигляду, необхідно також зупинитися на явищі, відомим в психології як «явище проекції» Це явище полягає в приписуванні студенту переживань і якостей, які притаманні самому викладачу У книзі Бодалева описується, як в одному дослідженні підбирали «Суддів», яким ставили за

дачу визначити характер людини на підставі загального враження Це завдання вирішувалася за допомогою анкет, в яких вже були враховані різні риси характеру, і судді мали підкреслити ті з них, які, на їх думку, ставилися до сприймається людині У якості «суддів» до цієї роботи залучили людей, у яких в характері була якась яскраво виражена, добре відома оточуючим риса Ця ж риса характеру була внесена і в ту анкету, якою користувалися «судді» Результат заповнення анкет виявився надзвичайно цікавим: ті «судді», у яких була в характері дана риса, були схильні приписувати її іншим у набагато більшому ступені, ніж ті, у яких даної риси не було (такі риси, як почуття відповідальності, честолюбство і т д і т п) [5] Дане дослідження, крім того, що підтверджує існування явища проектування, показало ще й інше Тенденція приписувати власні якості або власні стану іншим людям особливо сильно виражена у осіб, що відрізняються малої самокритичністю, слабким проникненням у власну особистість З усього вищесказаного випливає вельми важливий практичний висновок: одним з найважливіших умов обєктивної оцінки викладачем студентів є гарне знання самого себе – своїх слабкостей, антипатій, пристрастей і т д

Звичайно, наявність у педагога великого досвіду роботи зі студентами сприяє швидшій орієнтуванні його в особливостях кожного нового студента Але вірно й інше: глибоке і всебічне знання себе, обєктивна оцінка не тільки можливостей свого інтелекту, а й своїх захоплень, установок постійно допомагатимуть викладачеві відокремлювати у своїх враженнях про студентів те, що йде від учнів, від того, що йде від самого викладача

І дійсно, хоча викладач це не завжди усвідомлює, від його власної поведінки, від його уважності і чуйності залежить поведінка тих студентів, з якими він спілкується А це означає, що від самого викладача в значній мірі залежать характер вражень від контактів зі студентами і ті оцінки, які він цим студентам дає

Таким чином, педагогічне спілкування комплексне і складне явище, яке має як позитивні, так і негативні моменти Педагогічне спілкування – це взаємодія вчителя з учнями, що складається в обміні пізнавальною інформацією Його можна поділити на три компоненти: пізнавальний, емоційний і поведінковий Пізнавальний компонент повязаний з такими поняттями, як формування стереотипів і явище проектування, які потенційно містять в собі можливі негативні наслідки для здорового спілкування між викладачем і учнями, а також для обєктивного оцінювання вчителем своїх студентів Тому всебічне дослідження пізнавального компонента і в цілому педагогічного спілкування дозволить виробити більш загальні та дієві схеми здорового спілкування між педагогом і його студентами

IV                           Список літератури

[1] Леонтьєв А А Педагогічне спілкування -2-е вид, Перераб і доп – М: Нальчик, 1996

[2] Казанська В Г Педагогічна психологія – СПб: Питер, 2005 – 366 с: Ил – (Серія «Короткий курс»)

[3] Зацепін В І На шляху до загальної типології особистості СПб Вид Теза 2002,79 с

[4] Кан-Калик В А Вчителю про педагогічному спілкуванні – М: Просвещение, 1987

[5] Бодальов А А Формування поняття про іншу людину як особистості – Л: Вища школа, 1970 г

SOME ASPECTS OF PEDAGOGICAL COMMUNICATION

Vasil’ev A P, Lysenko R B, Nikiforova M P Sevastopol national technical university Sevastopol, 99053, Ui^raine Ph: 235168, e-maii: ped@sevgtusebastopoiua

Abstract – Considered in this paper is the question of pedagogical communication between tutor and students Theoretical characterization of cognition component of pedagogical communication is given

Джерело: Матеріали Міжнародної Кримської конференції «СВЧ-техніка і телекомунікаційні технології», 2006р