Велика робота була пророблена групою конструювання та оформлення документації, в яку входили: А.І.Якімова, О.І.Шагойко, Т.Воронецкая, Г.Г.Бажко, З.П.Страдалова, Н.П.Міхантьева, Т. Н.Суруда, Л.С.Петруніна (Щава), О.В.Шкуль, С.М.Рублюк.

Група конструювання та оформлення документації. Зліва направо, сидять: В.А.Шляхтенко, Н.С.Пятова, Т.Н.Суруда, Н.Н.Дворецкая; стоять: О.І.Шагойко, О.В.Шкуль, Н.П.Міхантьева, Л.Я.Костенко, Е.Д.Калева

Конструкторська документація на сімейство осцилографів “Супутниця” була передана на Брянський завод. В кінці 1980-х років завод випустив дослідну партію приладів С9-23, яка миттєво розійшлася по замовникам. Однак було очевидно, що в сформованій наприкінці 1980-х років економічної ситуації заводу випускати подібні осцилографи буде непросто. Здається, на початку серійного випуску слід було б зосередитися на цифрових реєстраторів, що не було зроблено.

Починаючи з 1986 року і до початку 1990-х років реєстратори і осцилографи сімейства “Супутниця” поставлялися в значних кількостях за договорами різним підприємствам країни.

У другій половині 1980-х років розробки в області цифрової осциллографии проводилися в напрямку створення реєстраторів на базі АЦП з частотою дискретизації до 1 ГГц (НДР “Сузір’я”, науковий керівник Ю.Стасюкінас). Для досягнення цих цілей використовувалися результати перспектив-

ної арсенид-галієвих програми, що проводилася в Томському НДІ напівпровідникових приладів.

Тоді ж почалися роботи з Московським радіотехнічним інститутом імені академіка А.Л.Мінца, одним з головних підприємств МРП, які займалися потужними РЛС дальнього виявлення для систем протиракетної оборони [21].

Розробники та замовники ОКР “Супутниця”. Зліва направо: Віталій Васильович Гаюн (ВНІІТРАНСМАШ), А.Артамонов, С.А.Карпіхін, два представника ВНІІТРАНСМАШ. Фотографія зроблена в осцилографічних відділі в середині 1980-х років під час приймальних випробувань

Метою розробок, що проводяться під керівництвом А.В.Кожухова, було створення швидкісних (до 1 ГГц) цифрових регістаторов “Селекція”. Роботи з боку замовника курирував Дмитро Борисович Зімін – авторитетний вчений у галузі фазованих антенних решіток, заступник головного конструктора наземної радіолокаційної станції дальнього виявлення, що входить в систему протиракетної оборони країни, надалі президент і генеральний директор акціонерного товариства “Вимпелком”.

Поставки замовнику зразків приладів проводилися в рамках ДКР “Селектор”.

Розробка перших цифрових осцилографів давалася непросто.

Е.В.Пятов. Фото середини 1980-х років.

Вже в середині 1991 почалася розробка цифрового запам’ятовуючого осцилографа С8-24 “Сльоза”. Замовником робіт є Мінський завод. Основною метою роботи було створення широкосмугового портативного цифрового осцилографа. В умовах обмеженого фінансування за короткий період була зроблена спроба створення 250-МГц цифрового осцилографа з новими експлуатаційними характеристиками.

Розробка завершилася в 1992 році. В її рамках було створено портативний (8 кг) двоканальний широкосмуговий (250 МГц) осцилограф з високоомним входом і з частотою дискретизації 1 МГц. Як індикатор використовувалася ЕПТ 12ЛО1І “Карат” з робочою частиною екрану 60х80 мм.

У 1993 році була виготовлена ​​дослідна партія приладів. З різних причин осцилограф серійно не випускався.

Цифровий запам’ятовує осцилограф С8-24. 1992

Головним конструктором розробки був Я.М.Россоскій, провідним інженером – О.М.Зайцев (вертикальний канал), у розробці брали участь С.А.Карпіхін (мікропроцесорні вузли), Г.М.Шендеровіч (програмне забезпечення), С.П.Шаранда (АЦП), М.М.Левіна (конструювання). У впровадженні осцилографа брав участь А.П.Галкін.

А.Ф. Денисов, Я.М. Россоскій, Люди. Роки. Осцилографи, Вільнюс 2012