У 1962 році сімейство поповнилося Двопроменева осциллографом С1-17 “Бахрома-Б”, в якому використовувалися ті ж змінні блоки, що і в осцилографі С1-15. Базовий блок С1-17 мав смугу пропускання 10 МГц. Оскільки осцилограф був двопроміневий, він містив вже два відсіки для змінних блоків.

Провідним розробником приладу був А.Ф.Денісов. У розробці брали участь В.А.Сільвеструк і Е.Н.Сверчков.

Осцилограф С1-17 також випускався Брянським заводом.

У 1962 році завершилася розробка двопроменевого низькочастотного осцилографа С1-18 “Бахрома-М” з смугою пропускання до 1 МГц. Замовниками осцилографа були підприємства Міністерства середнього машинобудування.

Провідним розробником приладу був А.І.Федоренчік, основним виконавцем – М.С.Бусловіч.

Специфічним застосуванням приладу стало використання його для контролю роботи пристроїв спеціального зв’язку з широтноімпульсної кодування, де відмітною вимогою була висока синхронність розгорток по каналах. Для подібних цілей раніше застосовувалися осцилографи фірми Cossor, Побудовані на ЕПТ з розщепленням променя.

Осцилограф С1-18 серійно випускався Брянським заводом.

    

Михайло Сімховіч Буслович Фото кінця 1960-х

Еуляна Дагіліте Фото кінця 1960-х

Для кращого розуміння рівня лампової схемотехніки початку 1960-х років ми наводимо фотографії осцилографа С1-18 і схему диференціального підсилювача одного з його каналів.

Фотографії розкритого осцилографа С1-18

Електрична схема диференціального підсилювача одного з каналів осцилографа С1-18

У 1962 році під керівництвом Г.Е.Бессонова була завершена розробка двопроменевого осцилографа С1-16 “Бісер”. Осцилограф мав смугу пропускання 5 МГц і серійно випускався махачкалінський заводом.

У 1963 році завершилася розробка осцилографа з підвищеною точністю С1-32 (“Тайга”). Роботою керував Е.А.Фомін (підсилювач біжучої хвилі). У розробці брали участь А.Д.Семенюк (разветка), Р.П.Кузнецова.

Серійно осцилограф не випускають.

                                                                   

Двопроменевий осцилограф С1-16. 1962 Осциллограф С1-32. 1963

У ці роки радіоелектроніка в Литві отримала великий розвиток, і, як Вільнюський завод, так і ОКБ стали постачальниками кадрів для новостворюваних підприємств. Й.Шаткус пішов у НДІ електрографія, В.Сталінкявічюс перейшов на Завод радиокомпонентов. Д.Ейдукас перейшов в Каунаський філія Вільнюського НДІ, з 1966 року перетворений в самостійний науководослідний інститут КНІІРІТ. Надалі він став завідувачем кафедрою Каунаського політехнічного інституту, професором.

Нині Даніелюс Ейдукас – академік Академії наук Литви.

Даніелюс Ейдукас. Фото 1990-х років

А.Ф. Денисов, Я.М. Россоскій, Люди. Роки. Осцилографи, Вільнюс 2012