Ще в 1960 році при проведенні розробки осцилографа С1-12 вже згадуваний нами начальник відділу Московського НДІ 108 К.Е.Ергліс, неодноразово піднімав питання про їх точностних характеристиках. Як правило, в осцилографах тих років точність вимірювань по обох осях, записана в технічні умови, становила ± 10%, в той час як існувала потреба в значно більш точних приладах.

Серед фахівців інституту з цього приводу відбувалися дискусії. Справа в тому, що у відділі Г.П.Віхрова розроблялися прецизійні вимірювачі тимчасових інтервалів і вимірники миттєвих значень сигналів. Вважалося, що осцилографи повинні в основному показувати сигнали, а точне вимірювання їх параметрів – справа інших вимірювальних приладів. НДР “Зелень” відповіла на багато запитань. Були вивчені способи угруповання (Відбору) резисторів і конденсаторів по їх класами точності на підприємствах МЕП, а також зміна точності цих елементів в процесі старіння (тема “Термін” в МЕПе). На підставі цих статистичних даних були уточнені закони розподілу похибок елементів в межах поля допуску та похибок старіння, а також розроблена імовірнісна методика розрахунків точності параметрів осцилографів, яка застосовувалася і в подальшому в нових розробках.

В рамках НДР “Зелень” були запропоновані варіанти зменшення візуальних похибок вимірювань. При використанні рухомих електронних міток виявлялася мала похибка суміщення замість значної похибки відліку при вимірах з дискретної шкалою, а рекомендовані методи вимірювань (електронна шкала або електронні мітки) виключали похибки, пов’язані з геометричними спотвореннями ЕПТ. Також були запропоновані методи точного калібрування осцилографів по напрузі і по часу при серійному випуску і в процесі експлуатації.

Детально визначалися вимоги до параметрів перехідної характеристики прецизійного осцилографа (час наростання, час встановлення, нерівномірність вершини), що визначає динамічні похибки відтворення сигналів.

Надалі в рамках НДР “Серьга” були визначені гранично короткі тривалості сигналів, що вимірюються із заданою точністю, обмеженою часом наростання і часом встановлення перехідної характеристики.

У НДР “Зелень” брали активну участь Ю.М.Ярмоленко, М.Додін і Г.Кулік.

За результатами НДР “Зелень” в 1966 році був створений перший в країні прецизійний вимірювальний осцилограф С1-40 (“Сопілка”) зі смугою пропускання 0-25 МГц і точносних характеристиками по відтворенню форми сигналу і виміру його параметрів, раніше недосяжними. Наприклад, викид на перехідній характеристиці не перевищував 2%, а її нерівномірність не перевищувала ± 1%.

В осцилографі були використані нові методи вимірювання параметрів сигналів, що базуються на використанні прецизійних міток. Завдяки цьому вперше в осцилографах була записана похибка вимірювання напруги не більше ± 2%, а похибка вимірювання часових інтервалів – не більше ± 1%. Настільки точні осцилографи були потрібні, наприклад, для налаштування апаратури Останкінського телецентру.

                                                      

Універсальний осцилограф С1-31. 1964

Вимірювальний осцилограф С1-40. 1966

Головним конструктором осцилографа С1-40 був А.І.Федоренчік. У його створенні брали участь Г.Пуоджюнайте (провідний інженер), М.С.Чепракова (провідний конструктор). А.Д.Семенюк (горизонтальний канал), Г.Н.Кулеш (калібратор),

Аналогом приладу був осцилограф 425 фірми DuMont.

Осцилограф С1-40 серійно випускався на Брянському заводі.

НДР “Зелень” стала основою для створення державного стандарту “Осцилографи електронно-променеві, номенклатура параметрів і загальні технічні вимоги” – ГОСТ 9810-69, розробленого В.М.Левіним, А.І.Федоренчіком і Ю.М.Ярмоленко.

І надалі у відділі тривали розробки нових Державних стандартів по осциллографии.

У 1964 році був створений перший портативний широкосмуговий осцилограф загального застосування з смугою пропускання до 100 МГц С1-31 (“Рис”), прототипом якого став осцилограф моделі 585 фірми Tektronix.

У приладі вперше в країні була застосована затримана розгортка. Осцилограф завершував серію приладів типу “Кулиса”. Головним конструктором розробки був А.Ф.Денісов, провідним інженером – І.І.Піц, до групи розробників входили В.А.Мухін і конструктор Г.А.Наркунене.

Осцилограф серійно випускався на Вільнюському заводі.

      

Йосип Йосипович Піц. Фото початку 1980-х років

Галина Анатоліївна Наркунене. Фото середини 1970-х років

Нижче наведена схема активного пробника осцилографа С1-31, виконана на катодному повторителе – лампі 6Ж9П.

У 1969 році під керівництвом М.І.Ефімчіка був розроблений перший і єдиний у відділі п’ятипроменевої осцилограф С1-33 (“Лєна”). Вертикальний канал і калибратор осцилографа розробляв А.А.Салдін, горизонтальний – В.Е.Паскіс.

Згадує А.А.Салдін: “Мабуть, С1-33 був останнім осциллографом, виконаним на лампах. У приладі стояла пятилучевая ЕПТ типу 22ЛО1А, чотири канали мали смугу пропускання 5 МГц, а п’ятий – 600 кГц; дві розгортки, з яких одна працювала на три промені, а інша – на решту два промені … “

Схема активного пробника осцилографа С1-31,

П’ятипроменевої осцилограф С1-33. 1969

Передбачалася можливість фотографування одноразових процесів за допомогою фотопріставкі РФК-5. Ініціатором розробки був генеральний замовник. ЕПТ 22ЛО1А була унікальна і в інших розробках не використовувалася. Навіть на ті часи осцилограф був грандіозний – два його блоку мали масу 160 кг.

Прилад серійно випускався на Вільнюському заводі.

          

Михайло Іванович Ефімчік. Фото початку 1970-х років

Вдадімір Евалдовіч Паскіс. Фото середини 1960-х років

Наприкінці 1961 після від’їзду до Києва А.Ф.Ковальского начальником лабораторії був призначений Віктор Іванович Виноградов, в той час наймолодший керівник підрозділу, а через вісім місяців його змінив А.Ф.Денісов.

У 1965 році в лабораторії була закінчена розробка швидкісного осцилографа С1-36 “Гармонія” з смугою пропускання 1 ГГц. У роботі брали участь А.Г.Оніщенко (ЕЛТБВ), В.Козлов, З.Бігеліс (розгортка), К.Бурба (синхронізація), В.М.Крестніков (розгортка, високовольтний перетворювач), О.М.Чепілко. Основний вимірювальної завданням було вимір характе-

ристик рідко повторюваних наносекундних імпульсів, що в ті часи універсальні осцилографи не забезпечували.

Осцилограф С1-36 серійно випускався Вільнюським заводом.

Швидкісний осцилограф С1-36. 1965

У ці ж роки в розробці швидкісних осцилографів і ЕЛТБВ став брати активну участь співробітник Інституту фізики високих енергій д.т.н. Борис Уточкін. Використовуючи досвід побудови прискорювачів елементарних частинок в ядерній фізиці, Б.Н.Уточкін запропонував дуже ефективну систему фокусування променя ЕЛТБВ для підвищення чутливості за допомогою зовнішніх квадрупольних магнітних лінз.

А.Ф. Денисов, Я.М. Россоскій, Люди. Роки. Осцилографи, Вільнюс 2012